Я таки кохаю її

 

      Кожна людина рано чи пізно зустрічає своє кохання.Часто густо це буває в доволі незвичайних  ситуаціях , коли ми найменше цього очікуємо.Її я вже знаю давно, як це водится спільні друзі , зайшов до них а там вона , не знаю чомусь зразу ця дівчина запала мені в душу, ну щось в ній таке було , що зразу мене ніби током шарахнуло , чи якийсь скажений Купідон вгатив стрілою з  лука в саме серце  .
      Що ж довелося знайомитися , довелося , хоч чув добром не кінчиться , щось таки буде.Давно то було , десь рік назад , тоді я ше був зелений , повний ідеалів кохання  , щирого ніжного , одним словом романтик , впринципі зара й не змінився.Ех весело нам було разом , цапалися , гострили язиками  один на одного , загалом класно все було. Потім посварилися , надовго , обоє затупили нехтіли того визнавати , десь місяці зо три не спілкувалися, потім прийшло розуміння ,що зря ми ту кашу заварили ....
     Загалом все як в бразильському серіалі )))) .Та недавно почалось активне спілкування , і я зрозумів як я за нею скучив . як то би було класно поїхати до неї в гості . В принципі вона ж того варта , не пилить , не бухає. не шляється де попало , має запальну вдачу як вогонь, щира українська дівчина))))
     Я таки кохаю її , а що далі буде покаже час........