Сьогодні моя сестра молодша від мене на рік поїхала подавати документи на вступ в університет.Перед тим просто поговоривши з нею , я ніби випадково помітив одне: а ми й не помітили коли ми встигли вирости....
Ми собі просто жили , дуріли , займалися всім но тіки не тим чим треба , раділи життю .Ми навіть не дивилися на то , що воно нестримно летить вперед , за короткий час пройшло наше безтурботне дитинство , і в нас вже майже не лишилося тих веселих безтурботних дітей якими ми були пару років назад...
Кожен з нас вже вирушив в свою дорого по життю.В кожного попереду розчарування , зради тих кого ми будем вважати найріднішими людьми , моменти щастя й безмежної радості , які на жаль будуть лиш мов одна мить.З цих днів ми самі починаємо вершити свою долю хоче ми того чи ні .Все безтурботне дитинство вже далеко позаду , а в нас ще лишилась наївність , дитяча довіра , віра в то , що світ просто чудовий ...
Все то не має вже й такого великого значення світ такий якій він є .... Хочемо ми того чи ні , нам самим доведеться зраджувати , використовувати чи постійно принижувати когось.Більшість то сприйме як звичне явище , мало хто над тим задумається , а ще менше хто почує якісь докори совісті.Все дитячі ігри переросли в дорослі , ставки виросли - почуття , гроші, кар'єра , боротьба за місце під сонцем та козирне життя
Хочемо ми того чи але наш світ всерівно відкладе на нас свій жорсткий відбиток , хтось раніше хтось пізніше але всі відчують його на своїй шкурі , і для більшості то , точно не буде гарною подією....
Немає коментарів:
Дописати коментар