На жаль....

              Я не знаю чи хтось читатиме цей допис , проте маю надію , що хтось таки прочитає 

      Ми дуже рідко задумуємося над тим , що деякі люди можуть  залишити в нашому житті слід , який ніколи не зникне , щось нам про нього буде постійно нагадувати.З дитячих років ми намагаємось когось наслідувати , бути схожим на тих людей які нам подобаються.В школі ми поступово починаємо змінюватися, великий вплив на нас має наша компанія , кумири.Вчителі намагаються нам донести щось добре , вказують нам як себе поводити в певних ситуаціях, проте ми як правило не реагуємо на це , бо вважаємо , що ми самі зможемо зробити все набагато краще , не розуміючи , що вчителі на то є щоб нас вчити.
    Колись давно , як я був в класі 5-му , ми всі починали вчити Історію України , до нас прийшла вчителька , яку згодом десь добра половина класу зненавиділа, і не через те , що вона була якась там зла , нехороша , просто вона намагалася донести нам суть того предмету , так щоб ми його не тільки розуміли і знали ,  а й полюбили .
       Звичайно більшість того не зрозуміла , і хоч ми булі ше малі , намагалися всіма доступними методами противитися , та всерівно , нам було на уроках весело , цікаво , більшість вчила даний предмет .Ех , скільки цікавих , смішних моментів ми пережили на тому предметі.....
      Давно то було , все склалось так , що я мусив перейти в інший клас , до інших викладачів , тільки тоді я зміг зрозуміти , що дарма я злився на вчительку історії , на те що вона заставляла мене вчити дати які я ненавидів , їздити на олімпіади в різні куточки області. 
    І ось сьогодні я дізнався , що вона померла... Останні чотири роки вона вела важку боротьбу з смертельною хворобою.Та незважаючи ні на що, вона продовжувала викладати , нести добро в цей світ , вчити галасливих вредних дітей ... Істинний велет духу , вона була незламною , та доля , на жаль призначила інакше ...  Земля Вам пухом дорога Галина Мар'янівно