Ну ось і все, залишилося ще кілька місяців навчання в універі. Здається тільки недавно був мій перший курс, коли я хлопчина з невеличкого подільського містечка попав у величний Львів який тоді здавався якимісь казковим містом із сторінок улюблених фентезі романів.
Гуртожиток - мов міст в інший незнаний світ із переплетіння сотень людських доль, характерів, успіхів та невдач, яким цікавим все це здавалося тоді майже 5 років назад. Друзі, гучні гуляння до самого ранку, які з посмішкою можна зараз згадати, тоді це все було якимісь крутим та шикарним і думалося, що он він рай на землі. Немов холодний душ була перша сесія,яку я хоч і не завалив, але без стипендії було не дуже комфортно, довелося трохи братися за навчання, яке досить швидко дало змогу відчути, що те, що я був відмінником у школі тут нічого не дає, навіть навпаки створює купу специфічних проблем наслідки яких я відчуваю і досі. Далі все потягнулося стрімким потоком, намагання вивчити щось своє яке кілька раз обривалося через лінь, що тут казати, це моя найбільша проблема.
Якось непомітно і незвично так сталося, що в мене з'явилася моя кохана, яка стала джерелом мого натхнення та стимулом бути кращим, ба навіть більше, культурно і духовно розвиватися, адже і те і те в мене досить сильно кульгало, а про віру я взагалі мав певно дитячі уявлення. Яскравим епізодом було те, що вона потягнула мене в Карпати, після першого походу в які я став марити горами, і, ще сам того не усвідомлюючи десь там в душі я почав усвідомлювати, що в мене є людина яка разом зі мною може вирушити в цікаві місця, а не сказати на те,що я якийсь ненормальний.
Кінець 4 курсу приніс неймовірні зміни в моє життя, я якось запропонував своєму найкращому другу Івану відвідати Жовкву. Правда, я не міг знати, що саме ця поїздка стане могутнім поштовхом відвідувати прекрасні місця рідної країни. Я й не міг подумати, що ці подорожі можуть бути такими класними, і пізнавальними навіть не зважаючи на купу негативу який у нас є на кожному кроці.
Якось так, на порозі мого життя вже маячать чергові зміни, і якось так сірим туманом тягнеться невизначеність, що далі, але я маю на те певні плани, й знаю що все буде добре, і я у майбутньому не втону в сірій рутині житті по принципу : дім - робота. Щоб там не говорили наші люди, все в мене вийде, адже, це мій вибір усвідомлений за роки спостережень та аналізу всього того, що я бачив за ці 5 років!
Гуртожиток - мов міст в інший незнаний світ із переплетіння сотень людських доль, характерів, успіхів та невдач, яким цікавим все це здавалося тоді майже 5 років назад. Друзі, гучні гуляння до самого ранку, які з посмішкою можна зараз згадати, тоді це все було якимісь крутим та шикарним і думалося, що он він рай на землі. Немов холодний душ була перша сесія,яку я хоч і не завалив, але без стипендії було не дуже комфортно, довелося трохи братися за навчання, яке досить швидко дало змогу відчути, що те, що я був відмінником у школі тут нічого не дає, навіть навпаки створює купу специфічних проблем наслідки яких я відчуваю і досі. Далі все потягнулося стрімким потоком, намагання вивчити щось своє яке кілька раз обривалося через лінь, що тут казати, це моя найбільша проблема.
Якось непомітно і незвично так сталося, що в мене з'явилася моя кохана, яка стала джерелом мого натхнення та стимулом бути кращим, ба навіть більше, культурно і духовно розвиватися, адже і те і те в мене досить сильно кульгало, а про віру я взагалі мав певно дитячі уявлення. Яскравим епізодом було те, що вона потягнула мене в Карпати, після першого походу в які я став марити горами, і, ще сам того не усвідомлюючи десь там в душі я почав усвідомлювати, що в мене є людина яка разом зі мною може вирушити в цікаві місця, а не сказати на те,що я якийсь ненормальний.
Кінець 4 курсу приніс неймовірні зміни в моє життя, я якось запропонував своєму найкращому другу Івану відвідати Жовкву. Правда, я не міг знати, що саме ця поїздка стане могутнім поштовхом відвідувати прекрасні місця рідної країни. Я й не міг подумати, що ці подорожі можуть бути такими класними, і пізнавальними навіть не зважаючи на купу негативу який у нас є на кожному кроці.
Якось так, на порозі мого життя вже маячать чергові зміни, і якось так сірим туманом тягнеться невизначеність, що далі, але я маю на те певні плани, й знаю що все буде добре, і я у майбутньому не втону в сірій рутині житті по принципу : дім - робота. Щоб там не говорили наші люди, все в мене вийде, адже, це мій вибір усвідомлений за роки спостережень та аналізу всього того, що я бачив за ці 5 років!
Немає коментарів:
Дописати коментар