І знов з якимісь маніакальним настроєм я вриваюся у спогади про свій другий курс, і знов можливо в сотий раз перебираю та перескладую події які відбулись зі мною тоді. І ось якось так зненацька приходить розуміння, того, що саме тоді я і віддалився від більшості тих людей яких вважав друзями та навіть не міг повірити, шо з часом вони назавжди підуть з мого життя, ще й не з дуже приємними відгуками з обох сторін. Але як зараз виглядає то було логічним продовженням моїх пошуків самого себе у цьому світі...
Немає коментарів:
Дописати коментар