Сторн не проспав і кількох годин, як його розбудив Парсиваль. Лице молодого воїна було білішим від стін імператорсього дому.
- Що з тобою Парсивалю, - спитав Сторн, - таке враження, що ти побачив якихісь примар.
- Угу, так і є, - понуро відповів Парсиваль, - ти глянь що тут твориться, не думаю, що це тобі сподобається. Певно ми дійсно щось натягнули своїми розмовами.
Сторн, глянув, і оторопів, зо всіх сторін галявину з гвардійцями оточили люди вдягунті в зелену одіж, і якби вони були в тіні дерев можна було б прийняти їх за кущі чи гілки, настільки органічною здавалась їх одіж. В цей час Орт із страшними прокляттями піднімав загін, і намагався вишикувати їх для оборони.
- Не потрібно хвилюватися, - раптово пролунав дзвінкий голос, і на галявину вийшов чоловік середнього віку, так само як і решта лісовиків одягнутий в зелене, але його чого вінчала корона дивовижної краси, яка переливалася всім кольорами веселки.
Не підходь, - хрипло не мовив, а вигаркнув слова Орт, в його голосі чулась нитка переляку, - я знаю вас лісових чортів, і те як ви заманювали у ліси наші загони, і те, як одурманювали сотні хороших хлопців, і стріли я ваші пам'ятаю.
- Ха, ветеран страшної людської війни, - вигукнув чоловік, - а як мене звати ти пам'ятаєш?
- Морон Принц Проклятих земель, той хто тікає в тінь чи не так?
- Ну от, як на диво, ти ще мене пам'ятаєш Орте.Так, так а чого ти такий здивований? Хіба забув як глушив зі мною медовуху у форті Гароні? Скажу тобі навіть більше, мені тоді здавалося, що ти нормальний, і до нас - людей лісу прихильний.
- То було до вашої зради.
- НАШОЇ?!!! А хто знищив наш ліс на догоду тому придурку магу?,- Морон все більше розпалювався, видно старі спогади для нього буди дуже болючими, та й багато з лісовиків почали витягувати зброю. Гвардійці стали колом, і готувались прийняти здавалось неминучу смерть, та в цей час раптом пролунав голосний крик:
Батьку, заспокойся, минулого не повернеш, і ти обіцяв мені не проливати їх кров!
- Естер ,вічно ти влізеш куди не тре. Невже ти не бач, що це ті самі люди які нищать наш ліс, ті самі які торік вбили твою матір....
- Батьку, а якщо ні? Їх командир чесний та сміливий воїн, і він не схожий на вбивцю, дай йому можливість довести тобі це.
Король лісу сумно зітхнув, і сховав меча в піхви.Повернувся до Сторна, і сказав йому:
- Ти за мною, решта побудуть тут під охороною моїх людей, і це не прохання.
Сторн мовчки поклонився королю лісу та пішов за ним.Дорого між дерев петляла так, що навіть якби він хотів її запам'ятати то все рівно вже б б не зміг того зробити.Чагарі змінялися галявинами, галявини переходили в густі зарослі, кілька раз вони лізли на круті пагорби поки врешті решт не прийшли до могутньої лісової фортеці схованої в центрі лісу.
Сторн був зачудований могутнім замком, який органічно вписувався в ліч. Здавалося кількаметрова стіна вросла в стовбури могутніх дубів які водночас і служили вежами, так як на них були примонтовані криті галереї, і час від часу проходила сторожа.
- Ну, що солдате, прошу в мій дім. Будь чесним зі мною, і я буду справедливий з вами.
В цей час з фортеці вискочив чоловік з смішному ковпаці та з великою сідою бородою, в руках він тримав загадковий посох який чимісь нагадував голову дракона. Чоловік голосно крикнув:
- Сір в мене було видіння, видіння про цього воїна, і видіння страшної війни яка йде за ним.
- Маргусе, що ти знов верзеш, я ж казав тобі не захоплюватися еліксирами, і вином.
- Мій повелителю, цей воїн або змінить світ на краще, або знищить лісовий народ
- Ага, так, тобі нагадати твої пророцтва про його дядька? Скільки болю нашому нарду принесло те, що ми повірили твоїм словам? І ти знову взявся за старе?
- Мороне, королю, помилки бути не може, Сторн на прізвисько Відьмак це той про кого говориться в пророцтві...
- Послухайте, - мовив Сторн, - я ніякий не відьмак і не маю ніякого відношення до вашого пророцтва, все, що я хочу вивести своїх людей, та відпочивши і поновивши сили дати прочухана тим бандитам які знищили більшу частину мого загону.
Маргус хрипло розсміявся, причому таким сміхом від якого в Сторна кров застигла в жилах, а тоді нелюдским голосом промовив:
- Сталося, Воїн прийшов, Відьму знайшов, кров пролив, та клятву зронив. Десять років пройде, як запалає земля, і тільки він стане символом змін, а яких то рішати тільки йому.
Після цих слів Маргус впав на землю.Він був без свідомості , а всі здивовано дивилися на Сторна який нічого не розумів....
Немає коментарів:
Дописати коментар