Мої враження від тімбілдигу команди SIFE LNU

    Робота в команді є дуже важливою складовою життя людини, адже саме при такій роботі найкраще проявляються її риси, уміння і навички. Саме в командній роботі відбувається тісне знайомство учасників колективу, людина вчиться приймати важливі в необхідні рішення в нестандартних ситуаціях.

   Одним із способів познайомити учасників колективу,в якому з’явилось  багато новачків, є проведення тімбілдингу. Адже при участі в такому заході вони в першу чергу можуть якомога швидше і якісніше інтегруватись в колектив і знайти своє місце у ньому.

   Сьогодні, 8 грудня, Олег Мних, один з учасників нашої команди, провів для команди Enactus(SIFE) Львівського національного університету імені Івана Франка тімбілдинг. Даний захід проходив ігровій формі, але все було представлено так що,учасники команди вчились діяти командно, креативно мислити, подавати ідеї,швидко і гнучко реагувати на несподівані перешкоди які виникали під час виконання різних вправ.

  Захід проходи в такій формі, що кожен міг пересвідчитись, що він є невід’ємною частиною колективу, не було важливо хто ти є – новачок команди, чи вже досвідчений ветеран міг помилитись під час виконання різноманітних командних вправ.

   Команда за досить короткий час зуміла освоїтись, здружитись,це було дуже добре видно по виконанню різноманітних вправ. Якщо першу вправу  - виконували близько двох годин, то другу зуміли виконати за п’ять хвилин, хоч і вони були  майже однакові за складністю.

  Не обійшлося і без традиційного обіду, який пройшов в веселому і піднесеному настрої, і дружній атмосфері, немов тут зібрались старі друзі , а не команда у якій багато людей які прийшли сюди вперше

   Загалом якщо говорити про основну мету тімбілдингу – то думаю вона була досягнута. Нові люди гармонійно влились в команду, принесли в неї власний колорит та ідеї. Після закінчення основного часу можна було спостерігати, що багато хто знайшов собі нових друзів.  Здавалось, що команда, яка за мить стала в фігуру літака і дружньо прямує до виходу може зробити все….

Чи варто ?

 

  Давно  я нічого не писав, вирішив було взагалі забити на свій блог, не було часу, тай вже вийшов з  депресії під впливом якої написав більшість дописів. І нать та людина яка ввела мене в депресію нарешті зробила те, що я від неї так чекав - вибачилася, але то все таке , тепер уже давно минуле, від якого в мене лишилося пару шрамів на серці та душі, як би не було я то вже пережив. І навіть вдячний їй за ту науку, так я чуть не помер , але ж не помер, можливо й став більшим егоїстом, але в сьогоднішньому світі я так бачу інакше ніяк не можна.
   Та мова мала йти не про це, далеко не про це. З часом я й сам того не помічаючи перейшов у віртуальний світ, кожного дня почав проводити з мережах бозна скільки часу. Ніби чисто випадково там я знайшов пару цікавих співрозмовників,  на яких мені не жаль було витрачати свій час, всерівно вгробив би його якось інакше. Чого я тільки від них не начитався , різні життя, різні долі , різні емоційні стани , до декого я почуваю щиру симпатію, дехто просто відійшов з кола мого спілкування , воно й на краще, не варто витрачати час на людей яким то  просто так потрібно було для приколу. Так ось , саме по собі віртуальне спілкування , в певній мірі зараз стало схожим на реальне , тому й якщо уважно читати повідомлення людини , то по них можна багато взнати про її емоційний стан , характер , переживання. Трішки понишпоривши по її сторінці, записах , коментарях до фото, та і сторінках кращих друзів , фотках з ними, можна скласти доволі детальний портрет людини яка тебе цікавить. А коли ви  з нею переписуєтеся досить довгий час, то це взагалі . невеличкий аналіз і все вона перед тобою мов на долонях, відкрито майже все, на цій стадії дуже важливо їй підігравати , робити вигляд такого веселого друга , який все розуміє, може підтримати, можливо інколи зіграти такого дурника, в принципі таке може кожен , і все ти немов отримуєш ключі від її душі. Далі все залежить від того , що ти хоч робити, на мою думку не варто з людини якось прикалуватися , адже вона тобі довіряє , якщо не все то досить багато зі свого життя, тай ти за той час можеш до неї сильно прив'язатися.
    Це я так немов би вивів певну систему для себе, за якою збирав інфу про людей, складав в уяві їх портрети.  За той рік ця схема показала себе досить дієвою.І от сьогодні я трохи дозволив собі побавитися , спокійно переступити межу, хоча все було і так ясно за пару годин до того. Питання навіщо це мені було потрібно? Можливо просто погратися? Та ні , я хотів, щоб та людина на мене визвірилася, гарно обізлилася ,послала куди подалі , і взагалі не згадувала.
    Чому так? Та тільки тому, що в мене вже подібне було , і я сам того не хотівши мучив декого майже півроку.Тоді мені на то було якось пофіг - тай можна би було сказати, що зараз також, але  не в цьому випадку , я за той час прив'язався до цієї людини , якщо вона така в реалі як і в мережі то це взагалі би було реальна круть. Але то все відійшло на 2-й план...
     Я  просто не хочу повторення минулого, тай лізти в чуже життя, а певно,що не вийде.
   Ну його нафіг, що буде то буде - але минуле не повториться 

Культура - та мій погляд на неї...

Культу́ра (лат. Culture — «обробіток», «обробляти») — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії.

Культура є складною системою буття. У ХХ столітті вчені А. Кребер та К. Клакхон зробили спробу об'єднати досягнення культурологів усього світу й привели в своїй праці  180 дефініцій терміну «культура». У 1983 р. на ХVII Всесвітньому конгресі в Торонто, присвяченому проблемі «Філософія й культура», привели вже кілька сотень визначень цього поняття.

Поняття культура об'єднує в собі науку (включно з технологією) і освіту, мистецтво (літературу та інші галузі), мораль, уклад життя та світогляд. Культура вивчається комплексом гуманітарних наук, насамперед культурологією, етнографією, культурною антропологією, соціологією,психологією, історією

Кожна нація , кожен народ з часів свого виходу на історичну арену , починає творити власну культуру. На її формування , впливає все , відносини з сусідами , ландшафт проживання народу , природні явища. Кожен народ творить щось інше , навіть якщо в когось щось запозичується  - то при відтворення воно набуває національних особливостей ,рис й традицій. Як приклад можна навести християнство у Київській Русі , яке перейняло багато національних рис та особливостей слов’ян-язичників .

В сучасному етапі розвитку людської цивілізації , існує багато визначень культури , але кожне з них по своєму вірне. По суті все , що нас оточує , є плодом культури ,з часом культура змінюється набуває нових рис , старі традиції та ідеї відмирають , а на їх місце приходять часто густо зовсім інші і до того часу нікому невідомі риси , але все ж таки , вона зберігає свій кістяк , ті основні риси на яких тримається , основні підходи до життя , певних подій. Бо якщо  , втратиться органічний зв'язок між історичними складовими культури , то вона вже не буде повноцінною , і з часом почне деградувати й котитися прірву забуття.

Багато хто під висловом культура розуміє , щось високе , духовне. Та і в сучасному світі є багато широко вживаних норм , які вказують на те, що людина  є культурною. В нас час , час коли цивілізація досягла досить високого рівня розвитку багато філософів та й інших мислителів висловлюють думку , що культура поступово відмирає , починає відходити на задній план. Та й дійсно багато людей в погоні за матеріальним забувають про всі норми й готові переступити любі культурні заборони.

Але час мінливий  і ніщо ніколи не стоїть на місці , все бурхливо змінюється , як я вже  писав вище. Культура із цього не виняток , вона активно змінюється. Можливо років через двісті триста , під словом “Культура” люди будуть розуміти щось інше, кардинально вище , ніж те що є в нас зараз,  або можливо ,як кажуть ми повернемось в культурі до того , що було років триста чотириста назад.

Та що б там не було в майбутньому , культура зараз є великою частиною нашого життя , виховання . Кожен з нас прагне доторкатися до неї якомога частіше , прагне немов би стати її частиною. Перебуваючи в безперервній взаємодії  з культурою ми духовно зростаємо , черпаємо  з неї щось нове. В кожного з нас є своє суб’єктивне її бачення, і це формує загальну культуру в цілому. Та і протягом довгого часу , хто чого б не говорив культура буде існувати , активно творитися , мінятися і виховувати нові покоління людей. За її точне визначення будуть дискутувати мислителі , її будуть вивчати сотні людей .А вона собі буде просто існувати , і здійснювати свій вплив на всіх.

Призначення молодої людини в світі

             Всі ми приходимо в цей світ , проходимо по ньому певний шлях , і відходимо у вічність.Як вчать нас одні релігії , душа йде в пекло або рай , інші - реінкарнується , ще інші просто безслідно зникає.
         Одним з найважливіших і найцікавіших з періодів нашого життя безперечно є молодість.
Це час  коли ми починаємо проходити життєвий шлях самостійно , самі прагнемо визначати своє коло спілкування , рід занять якими хотіли б займатися.
      Кожен розуміє молодість по своєму , для одного це час коли можна  як то кажуть в народі відриватися на повну , ходити в клуби , робити купу інших речей про які колись можна буде згадати зі словами:
 - А коли мені було 20 років то я займався такою то діяльністю бо  коли злетів з стипендію через свою дурість чи наприклад я був справжній мачо  - зустрічався з 5 дівчатами одночасно  ..... ;
    Для іншого це час активного пошуку шляхів реалізацій своїх дитячих планів та мрій , талантів, прагнення змінити світ на краще.Знайти людей на яких згодом можна буде покластися , почати творити щось , що потім його прославить , ну і звичайно  - знайти свою другу половинку , разом з якою можна буде пройти своє життя , жити в мирі і щасті.
  Світ , завжди мінливий , і саме молоді люди найбільш активно відчувають це.Саме молоді люди  , прагнуть чогось нового , змін , які допомогли б їм виділитися , їм не дуже подобається постійна стабільність. Майже кожен під час своєї молодості , хотів би зробить щось дійсно божевільне , яке перевернуло світ , змінило його назавжди.Якщо глянути крізь призму історії , то  багато дійсно епохальних змін було зроблено молодими людьми.Світ стає все більш швидкоплинним , все блискавично міняється , і молоді люди одна з причин цього
    Проте , як я вже писав вище , кожен сам визначає , що і як йому краще робити , наша доля в наших руках. Тому й на мою думку місце молодої людини в цьому світі передовсім залежить від неї самої....

Наука від життя

    Кожен має в своєму житті певні моменти , періоди чи певних людей про яких  хотілося б забути назавжди.В когось щось не заладилося у відносинах ,інший ж сподівався , що даний момент зможе змінити його життя на краще , та не так сталося як гадалося  і все пішло шкереберть а ще дехто знає , що своїми вчинками приніс комусь важкий біль.Смуток , сум , біль та розчарування несуть такі моменти.Багато хто діє за принципом  "ну що ж - то минуле , не вдалося , не заладилося забувати тре про то все , попереду кращі часи , а то таке...минуле" , дехто продовжує страждати від того , живе минулим весь час постійно згадує те , що було. Та більшість таки просто напросто забуває то , прагне втекти від того мов того і не було , а сенсу з цього , всерівно воно буде весь час якось нагадувати про себе , чи то якась річ , чи смс-ка , чи просто спогад в якийсь важливий момент Як ти не крути всього , що тебе звязувало з минулим ти не вирвеш , не знищиш , не забудеш.Тай чи варто то взагалі робити ?Чи варто забувати ,про то , що вже відбулося одного разу , може і повторитися ...
     Минуле на той  минуле , щоб нас чогось навчити , зробити кращими і мудрішими ніж були тоді .Всерівно скільки кому не говори ніхто  не хоче вчитися на чужих помилках , кожен має на собі відчути , як то кажуть задницею почути.Тож навіщо тікати від того , шо може нас чогось навчити , та і рано чи пізно  ми отримуємо шанс усе повторити . спробувати знову  , а весь час прагнучи від того втекти , забути ми знов все бездарно втрачаємо.Ну так , хтось вже не хоче повторити , бо він зараз зайнятий іншим , хтось боїться повторення минулого , бо він вже не впевнений в своїх силах, проте знайдуть немало таких хто б був не проти отримати свій другий шанс.
    Так що варто подумати чи дійсно варто втікати від свого минулого , і що для них краще ....

Бліді привиди минулого

 Сьогодні мав намір подивитися якийсь новий фільм.За звичкою поліз в нет , на якийсь онлайновський сайт , і почав пошуки.Фільмів ясна річ було хоч греблю гати , трилери , фентезі . мелодрами.Аж очі почали розбігатися , ніби є все , але глянув перший ліпший , потім ще один , а толку , у всіх одні й ті самі заїджені  сюжети  хіба , що герої інші , та і в них інші слова а суть та сама.Яка користь з таких фільмів , часто густо гра акторів просто бездарна , чого вони можуть навчити , що тре тримати вдома запаси на випадок коли весь світ завоюють зомбі?Чи того , що варто остерігатися вампірів які за нами полюють? Тьху ти йо , все що раніше було шоу зараз перетворилося в просту мильну бульбашку , прикрашену сценами насилля , сексу і дибілізму , під геройську музику  і круті спецефекти .Та хто нахрін перед тим як йти бій , вреалі буде говорити пафосні речі про демократію , кому вона потрібна , хто з нею врешті решт  живе?
 Але я вже занадто відволікся , лише гарна картинка , звук , і пафос , ось і все ,що нам може надати дане "творіння"  -  лишень ілюзорну картинку життя  якого ніколи не буде.Та народ то дивиться , кайфує  , так є з чого  , головний герой найшов собі якусь пишну блондінку , перебив всіх ворогів і вони кудись рвонули зажигати .Як то хочеться подивитися на то чого в тебе немає і ніколи не буде , хто себе не уявляв Бондом, Бетменом чи ще кимісь...
  Кіно як то кажуть як мистецтво вже давно мертве.Все тепер вирішують гроші , рейтинги і подібне.Хто буде старатися зробити щось гарне , повчальне  коли можна замутити якусь збоченську хрєнь з купою вибухів і сексу і все народ полізе дивитися  , бо фільм "бомба" "крутяк " і тд...Фільми зняті 20-40 років назад на голову вище за сучасні , хоч там і менше технологій і решти того , що так подобається нашій публіці звичайно і вони не ідеальні але в порівняні з ними сучасне лиш бліда тінь минулого...

А ми нать того не помітили...

    Сьогодні моя сестра молодша від мене на рік поїхала подавати документи на вступ в університет.Перед тим просто поговоривши з нею , я ніби випадково помітив одне: а ми й не помітили коли ми встигли вирости....
    Ми собі просто жили , дуріли , займалися всім но тіки не тим чим треба , раділи життю .Ми навіть не дивилися на то , що воно нестримно летить вперед , за короткий час пройшло наше безтурботне дитинство , і в нас вже майже не лишилося тих веселих безтурботних дітей якими ми були пару років назад...
  Кожен з нас вже вирушив в свою дорого по  життю.В кожного попереду розчарування , зради тих кого ми будем вважати найріднішими людьми , моменти щастя й безмежної радості , які на жаль будуть лиш мов одна мить.З цих днів ми самі починаємо вершити свою долю  хоче ми того чи ні .Все безтурботне дитинство вже далеко позаду , а в нас ще лишилась наївність , дитяча довіра , віра в то , що світ просто чудовий ...
   Все то не має вже й такого великого значення  світ такий якій він є .... Хочемо ми того чи ні , нам самим доведеться зраджувати , використовувати чи постійно принижувати когось.Більшість то сприйме як звичне явище , мало хто над тим задумається , а ще менше хто почує якісь докори совісті.Все дитячі ігри переросли в дорослі , ставки виросли  - почуття , гроші, кар'єра  , боротьба за місце під сонцем та козирне життя 
  Хочемо ми того чи але наш світ всерівно відкладе на нас свій жорсткий відбиток , хтось раніше хтось пізніше але всі відчують його на своїй шкурі , і для більшості то , точно не буде гарною подією....

Пам'ять

      Дивовижна штука наша пам'ять , інколи вона може викинути такі штуки про які ми й навіть  не могли подумати. ну ось ніби є певні моменти які ми намагаємося всіма силами забути . викинути з голови , ніколи про них більше не згадувати ,проте вони ніяк не йдуть з нашої голови  весь час крутяться ,весь час нать в самі невідповідні моменти виникають образи і спогади , думки про те що , а може все б могло бути іншими ...
   Важко щось забувати , особливо якщо воно було тобі досить дороге , як сказав Еріх Марія Ремарк :
 - Ми цінуємо те , що  - втратили

Сліди минулого

   Сьогодні зависнувши в соціальних мережах , я випадково зайшов на сторінку своєї бувшої любові.Не знаю як так вийшло заприсягся ж , що вирвав все на віки , забув , спалив ...Можливо відіграло свою роль то. що я не можу довго ображатися на людей , чи мені просто цікаво стало ....

   Менше з тим , спогади сумні , вийшло так , що втратив купу часу на людину якій було абсолют-

но всерівно на мене , я ж по природі своїй сильно закохуюсь а тут нема , що говорити вона була красивою , я її трошки знав , ну чого ж би і не спробувати , думалось , ну що я можу втратити ?

 Ех повівся просто як останній дурень на її брехню , хоч серце з самого  початку не віщувало нічого хорошого з того , проте рвонув вперед , як наслідок , тепер я ще і у всьому винний , я такий то такий , мені капець буде бо бачите сказав якійсь там подружці тої дури  дівчини , що думаю про дівчину яка водиться то з одним , то з другим , то з третім. Матюки , погрози , що мені з того , ти що , думаєш , це ще щось для мене значить , так  я винен , в тому що не подивися спочатку на тебе  зі сторони . Ну і що ж , буде мені гарний урок , так я похарився день , ну і що ,що мені то дало , я не той хто буде видзвонювати , слати смс , просити подруг поговорити з нею , влаштовувати якійсь там шоу , то твій вибір , роби , що хоч , а я піду геть , назавжди!!!

   Але то все було в минулому . тепер зайшов і тільки посміявся з  себе , о Боже яким ж я був дурним , нащо мені було то все , я ж через неї не помічав те що було поруч (я ж був від неї за 250 км) , як я міг так лоханутися...

   Одна гарна знайома , майже сестра , сказала , що я - ідіот , це сама правдива оцінка моєї поведінки на той період .Я нічого не заперечую , шо було  - нічого , лиш пару смс-ок , пару дзвінків з діалогами в яких вона відверто гонила з мене , а мені було всерівно , не до того тоді було  , пробував вчитися ....

   Загалом я радий , що так все закінчилося.Звичайно я ображений за таке , просто хочеться підійти глянути в очі , і спитати нащо то все їй було? Я більш як впевнений , що відповіді не отримаю , та і ладно , ображатися я довго не можу , я не люблю таїти на когось злобу , Бог їм суддя . Кожен сам творить свою долю , і кожен сам вибирає як йому починати шлях по дорозі життя.Як то кажуть , як почнеш іти , так і все життя будеш долати , такими самими способами. Мені тільки 18 років , і хоч я вже троха  понюхав порох життя  , не мені про нього судити, я фактично не так і багато про нього знаю , більшість з моїх знань я витягнув з книжок , які прочитав , чи перейняв від людей з яким говорив на ту тему.

   Але минуле є минуле , воно вже було і не вернути його , треба жити теперішнім заради майбутнього , використовуючи уроки минулого ... 

Та у душі , ще біль живе

     Все ж таки важко розуміти , що людина яка була дорогою досить довгий час , тупо мусить бути вирваною з серця.Всі ці моменти , приколи , жарти , витівки літають перед очима.Чуєш себе якимісь не таким , немов частинка того безтурботного минулого, за яке найменш переживав , стала якоюсь пустою , просто  непотрібною , немов щасливе джерело спогадів з якого черпалися сили , наснага та надія вмить було осквернене, знищене і все його ти не відновиш вже ніяк....          
   Всі ті спогади , просто так неможливо викинути і більше про них не згадувати, просто забути , вирвати навіки ой як того би хотілося , проте - ні , цього не стається.Вони тупо гризуть , спокою не дають , весь час перед очима крутяться спогади ...
    Сумно розуміти , що мусиш переступити через те все і далі піти не озираючись і більше не згадуючи про то все , що було , а впринципі що було , та нічого такого , просто хтось рішив побавитися в відчуття , не розуміючи, що це може вдарити по ньому самому . Тепер прийшла розплата , не варто йти на щось з дурними бажаннями , бо справедливість на світі таки є і буде покараний саме винний.
   Ех душа моя , скільки таких ударів ти ще отримаєш? Скільки моментів доведеться забути ,стерти?
Скільки людей я ще буду вимушений вирвати зі свого життя? 
   Відповіді ясна річ я не знаю , проте - це лиш один епізод а їх , ще багато .Та у душі , ще біль живе

Я перейшов Рубікон свого життя

       Недавно мені виповнилося 18 років , по суті це вже доволі серйозна дата... офіційно я вже став повнолітнім , згідно законів я вже багато чого можу і за багато чого несу відповідальність ...та не про це я б хотів написати ..не сьогодні ...
      Всі ці 18 років я мов чекав цієї дати , готувався її зустріти гучно , але вона пройшла якось так тихо , непомітно сіро. Що вона мені принесла нового? Та фактично нічого .Я просто зрозумів, що став старшим , пройшов ще пару кроків по дорозі життя, що час відведений мені поступово спливає і хоч ще далеко до його кінця я маю поспішити , щоб втілити багато з того що намітив , для цього я вже маю можливість і натхнення.Я перейшов Рубікон свого життя і тепер вибір за мною , що робити ,як далі жити , кого кохати ...

Раби соціальних мереж та власної дурості(Частина 2)

      В наші дні , мережа само собою займає велике місце в нашому житті , проте не варто захоплюватися нею аж забагато.Багато хто проводячи майже весь свій вільний час в мережі вже втратив любов до природи , штучні пейзажі йому набагато дорожчі за природу , для нього життя без мережі то не життя. Всі ці лайки , розповісти друзям , сльозливі статуси , сімейні положення , переписки до ранку , як вони вже дістали , ну невже сидіти перед моніторами набагато краще ніж приміром піти в парк чи лісок погуляти ???
   Багато  хто скаже :нема грошей , друзів і так далі , але як ти будеш мати ті гроші якшо вони йдуть за оплату за нет , чи друзів якшо всі твої друзі з соцмерж з інших країн... а в реалі що?Майже ніодного знайомого  , бажання чим скоріше втекти з навчання і роботи щоб зайти в нет ..ех ..коли ми нарешті зможем зрозуміти , що мережа ніколи нам не змінить живого спілкування ....

Раби соціальних мереж та власної дурості(Частина 1)

      Сьогодні про людину можна взнати майже все подивившись її сторінку у соціальних мережах .
Пару кліків мишкою по її фотографіях , короткий перегляд коментарів до них , відповідей на ці коментарі історія на стіні ,  і все ......  ти вже знаєш хто перед тобою .... .Ти знаєш , що  людина собою являє , де і з ким вона гуляє , коло її спілкування також не важко знайти ..але то тільки так росточки , решта попереду....
         Найбільше смішне хоч тут плакати тре  є те , що діти років 13-14 понакидають всяких фоток , на яких вони ведуть доросле життя , палять , бухають , тичуть в об'єктив фотоапарата гроші які їх батьки заробили важкою працею , бо воно тіпа круте ,має чим повимахуватися перед своїми однолітками .В мене до таких "героїв"  одне просте питання : Перед тим як то робити , ти чимось подумав чи подумала , чи просто зробив бо так роблять тавіращі з вулиці ,чим я од них гірший гірша.Та блін , що ти знаєш про то життя коли наслідуєш то все , чи ти думаєш , що тобі років через 10 треба буде створювати сім'ю , росити дитину , думати про її освіту , йти на якусь роботу, ба ні нащо думати про майбутнє , я молодий я маю насолоджуватися життям , а потім як Бог дасть. Ти такий козирний поки батьки про тебе піклуються , дають тобі гроші на всяку зовсім непотрібну хрєнь , не звертають увагу не те що тобі на всіх, в тому числі і на них глибоко ПОХ....     
бо ти правиш своїм богом .... Для тебе життя таке рожеве ,  тепличне  ти думаєш  , що все так і буде все твоє життя  ,  та знає не завжди батьки будуть тебе опікати , згодом ти сам маєш бути батьком чи матір'ю  ,  подумав би над тим , що ти зможеш дати своїм дітям , і чи будуть вони здорові , чи не вплине на них , що ти почав в 12 років курити  в 13 пити , потім курнув травички і т.д.
      Ніхто на жаль над цим не думає , бо майже ніхто не вміє думати , тверезо оцінювати життя , а зря  , колись це вгатить бумерангом по тобі , АЛЕ ТО ТВОЄ ЖИТТЯ І РОЗПЛАЧУВАТИСЯ БУДЕШ ТИ І ТВІЙ РІД....а не хтось інший!!!

Я таки кохаю її

 

      Кожна людина рано чи пізно зустрічає своє кохання.Часто густо це буває в доволі незвичайних  ситуаціях , коли ми найменше цього очікуємо.Її я вже знаю давно, як це водится спільні друзі , зайшов до них а там вона , не знаю чомусь зразу ця дівчина запала мені в душу, ну щось в ній таке було , що зразу мене ніби током шарахнуло , чи якийсь скажений Купідон вгатив стрілою з  лука в саме серце  .
      Що ж довелося знайомитися , довелося , хоч чув добром не кінчиться , щось таки буде.Давно то було , десь рік назад , тоді я ше був зелений , повний ідеалів кохання  , щирого ніжного , одним словом романтик , впринципі зара й не змінився.Ех весело нам було разом , цапалися , гострили язиками  один на одного , загалом класно все було. Потім посварилися , надовго , обоє затупили нехтіли того визнавати , десь місяці зо три не спілкувалися, потім прийшло розуміння ,що зря ми ту кашу заварили ....
     Загалом все як в бразильському серіалі )))) .Та недавно почалось активне спілкування , і я зрозумів як я за нею скучив . як то би було класно поїхати до неї в гості . В принципі вона ж того варта , не пилить , не бухає. не шляється де попало , має запальну вдачу як вогонь, щира українська дівчина))))
     Я таки кохаю її , а що далі буде покаже час........

Час

    Час ...він такий швидкоплинний , жорстокий , безконечний .... Він і є сама вічність.Ми лиш мимольотнні мандрівники на нім , ми починаємо його в певний момент , проходим деяку відстань і зникаємо з нього , майже нічого по собі не лишивши , ми як ті одноденки , хоч наш час троха довший але всерівно для вічності це нічого не вартує.Кожен живе як знає , хтось краще хтось гірше ....
    Він проходить і ми разом з ним , як ми його проживем наш вибір ..але тратити його даремно то є злочин в першу чергу проти себе....

Дружба та егоїзм

          Чи багато в нас справжніх друзів? Напевно в сучасному , швидкоплинному світі мало хто задумується над цим питанням. Кожен сприймає дружбу по своєму , для одного це може бути просто вміння людини вислухати , зрозуміти  інший ж вимагає активної допомоги , постійної присутності ....
        Зараз з розвитком соціальних мереж в нас з'являються  нові друзі , люди які можуть бути за сотні а то й тисячі кілометрів від нас ..Одним необхідне спілкування їм , дійсно цікаво інші ж просто хочуть з нас поприкалуватися .Ми рідко коли можемо це взнати , та і то доволі часто при дуже супеперечливих обставинах  , що залишають багато знаків питання і неясностей ....
       Можна сказати, що багато хто зараз зневірився в існуванні дружби , на жаль зараз наш егоїзм стає тим чинником, що формує наш характер , стиль мислення , спосіб життя...Рідко кому і коли зара . щастить отримати багато вірних , відданих друзів , які щиро порадіють за  нього , допоможуть , розрадять у біді...
      Того , кому пощастить знайти таких друзів можна щиро позаздрити , адже він має людей на яких може покластися і які завжди будуть готов йому помогти в якій лажі він би не був ....

На жаль....

              Я не знаю чи хтось читатиме цей допис , проте маю надію , що хтось таки прочитає 

      Ми дуже рідко задумуємося над тим , що деякі люди можуть  залишити в нашому житті слід , який ніколи не зникне , щось нам про нього буде постійно нагадувати.З дитячих років ми намагаємось когось наслідувати , бути схожим на тих людей які нам подобаються.В школі ми поступово починаємо змінюватися, великий вплив на нас має наша компанія , кумири.Вчителі намагаються нам донести щось добре , вказують нам як себе поводити в певних ситуаціях, проте ми як правило не реагуємо на це , бо вважаємо , що ми самі зможемо зробити все набагато краще , не розуміючи , що вчителі на то є щоб нас вчити.
    Колись давно , як я був в класі 5-му , ми всі починали вчити Історію України , до нас прийшла вчителька , яку згодом десь добра половина класу зненавиділа, і не через те , що вона була якась там зла , нехороша , просто вона намагалася донести нам суть того предмету , так щоб ми його не тільки розуміли і знали ,  а й полюбили .
       Звичайно більшість того не зрозуміла , і хоч ми булі ше малі , намагалися всіма доступними методами противитися , та всерівно , нам було на уроках весело , цікаво , більшість вчила даний предмет .Ех , скільки цікавих , смішних моментів ми пережили на тому предметі.....
      Давно то було , все склалось так , що я мусив перейти в інший клас , до інших викладачів , тільки тоді я зміг зрозуміти , що дарма я злився на вчительку історії , на те що вона заставляла мене вчити дати які я ненавидів , їздити на олімпіади в різні куточки області. 
    І ось сьогодні я дізнався , що вона померла... Останні чотири роки вона вела важку боротьбу з смертельною хворобою.Та незважаючи ні на що, вона продовжувала викладати , нести добро в цей світ , вчити галасливих вредних дітей ... Істинний велет духу , вона була незламною , та доля , на жаль призначила інакше ...  Земля Вам пухом дорога Галина Мар'янівно 

Немов якась частина мене пішла в небуття

Сьогодні закінчив читати цікавий цикл романів , на читання якого я витратив приблизно 10 безсонних ночей.Дивний збіг чині, але в циклі 10 романів .Приблизно 7 тис сторінок , може нать більше ...
Стоп , я ж навіть не розповів про шо - читав.Недавно я читав в Вікіпедії про темне фентезі , там і натрапив на статтю про Глена Кука і його цикл "Чорний загін" , ясна річ книгу найти нереально в крамницях міста , довелося шукати в Інтернеті .Та і там знайшов не зовсім те , що шукав , виявляється на жаль українського перекладу немає.В принципі як завжди..Ну що ж почав читати на російській ..
      Ну здавалося роман , такий собі звичайний . простий загін найманців , виконують роботу , нічого особливого .. Ну як заведено вони би  мали стати на сторону добра , і перемогти зло , і був би хеппі енд .Ба ні , вони не ангели , і добру вони не служать ,вони обрали службу силам Зла , іон не гребують ніякими методами задля досягнення мети .Доволі незвично адже у всій тій продукції , що нам дають Добро завжди торжествує, ми звикли до такого , і вже наперед знаєм чим кінчиться фільм чи книга.Але не тут то було. Загін не розбирає способи виконання цілей , не вибирає засобів .Все як в реальному житті  , в тому якому живемо ми  , а не в тому образ якого нам так нав'язують.Зло бореться зі Злом , надзвичайно цікаве подання  , видно , що автор намагався зробити якомога більшу схожість із нашим життям .Та всерівно , поринаючи в роман можна побачити багато такого , що вже давно втрачене в нашому світі , прикладом того є досить дивна дружба двох магів Одноокого і Гобліна , які весь час роблять , один одному якісь пакості над якими сміється весь загін , кохання яке виникає між літописцем загону Каркуном і Леді  - таємничою володаркою Темної імперії ,  відданості бійців загону його ідеалам .Всі ці почуття щирі , безкорисливі , хоч часто за них доводиться дорого розплачуватися, але всерівно герої залишаються їм вірні . Життя триває всі старіють , хтось йде , хтось приходить , тільки дух загону лишається , за весь роман загін раз 5 був на гранні знищення , але 7-10 чоловік , що залишалися в живих , раз за разом його відроджувати ....
      Ці 7 титсяч сторінок , на 2 неділі немов забрали мене в інший світ , я немов був разом із Чорною Гвардією Хатовара у всіх їхніх походах , битвах , пригодах і веселих гульбищах.Та все колись має закінчитися , ніщо не вічне , прийшов і кінець роману , прочитавши останню сторінку , і попрощавшись з останнім із членів загону яких зустрів на сторінках 1-ї книги , тепер вже Капітаном : Каркуном , я відчув якийсь дивний сум на душі , немов я втратив якусь частину себе , немов втратив декількох друзів разом із якими було цікаво , з якими я немов пройшов безліч доріг , проплив купу рік і морів ....
Колись я читав , що хороша книга може стати другом , разом з нею ми можем поринути в дивний світ на її  сторінках.Коли я був малим я дійсно так і робив, ставши більш дорослим я перестав поринати в книжковий світ і думав , що  я вже ніколи туди не повернусь , але я помилявся , я зміг ......
   Та повернення далося мені не легко , мене весь час не покидає думка , що якась частина мене  
пішла в небуття , немов я щось втратив .За все доводиться платити , і я заплатив свою ціну .... це суворий закон життя , але по інакшому бути і не може , було би по іншому воно було би сіре і нецікаве , а так .... воно того варте.....