Сліди минулого

   Сьогодні зависнувши в соціальних мережах , я випадково зайшов на сторінку своєї бувшої любові.Не знаю як так вийшло заприсягся ж , що вирвав все на віки , забув , спалив ...Можливо відіграло свою роль то. що я не можу довго ображатися на людей , чи мені просто цікаво стало ....

   Менше з тим , спогади сумні , вийшло так , що втратив купу часу на людину якій було абсолют-

но всерівно на мене , я ж по природі своїй сильно закохуюсь а тут нема , що говорити вона була красивою , я її трошки знав , ну чого ж би і не спробувати , думалось , ну що я можу втратити ?

 Ех повівся просто як останній дурень на її брехню , хоч серце з самого  початку не віщувало нічого хорошого з того , проте рвонув вперед , як наслідок , тепер я ще і у всьому винний , я такий то такий , мені капець буде бо бачите сказав якійсь там подружці тої дури  дівчини , що думаю про дівчину яка водиться то з одним , то з другим , то з третім. Матюки , погрози , що мені з того , ти що , думаєш , це ще щось для мене значить , так  я винен , в тому що не подивися спочатку на тебе  зі сторони . Ну і що ж , буде мені гарний урок , так я похарився день , ну і що ,що мені то дало , я не той хто буде видзвонювати , слати смс , просити подруг поговорити з нею , влаштовувати якійсь там шоу , то твій вибір , роби , що хоч , а я піду геть , назавжди!!!

   Але то все було в минулому . тепер зайшов і тільки посміявся з  себе , о Боже яким ж я був дурним , нащо мені було то все , я ж через неї не помічав те що було поруч (я ж був від неї за 250 км) , як я міг так лоханутися...

   Одна гарна знайома , майже сестра , сказала , що я - ідіот , це сама правдива оцінка моєї поведінки на той період .Я нічого не заперечую , шо було  - нічого , лиш пару смс-ок , пару дзвінків з діалогами в яких вона відверто гонила з мене , а мені було всерівно , не до того тоді було  , пробував вчитися ....

   Загалом я радий , що так все закінчилося.Звичайно я ображений за таке , просто хочеться підійти глянути в очі , і спитати нащо то все їй було? Я більш як впевнений , що відповіді не отримаю , та і ладно , ображатися я довго не можу , я не люблю таїти на когось злобу , Бог їм суддя . Кожен сам творить свою долю , і кожен сам вибирає як йому починати шлях по дорозі життя.Як то кажуть , як почнеш іти , так і все життя будеш долати , такими самими способами. Мені тільки 18 років , і хоч я вже троха  понюхав порох життя  , не мені про нього судити, я фактично не так і багато про нього знаю , більшість з моїх знань я витягнув з книжок , які прочитав , чи перейняв від людей з яким говорив на ту тему.

   Але минуле є минуле , воно вже було і не вернути його , треба жити теперішнім заради майбутнього , використовуючи уроки минулого ... 

Та у душі , ще біль живе

     Все ж таки важко розуміти , що людина яка була дорогою досить довгий час , тупо мусить бути вирваною з серця.Всі ці моменти , приколи , жарти , витівки літають перед очима.Чуєш себе якимісь не таким , немов частинка того безтурботного минулого, за яке найменш переживав , стала якоюсь пустою , просто  непотрібною , немов щасливе джерело спогадів з якого черпалися сили , наснага та надія вмить було осквернене, знищене і все його ти не відновиш вже ніяк....          
   Всі ті спогади , просто так неможливо викинути і більше про них не згадувати, просто забути , вирвати навіки ой як того би хотілося , проте - ні , цього не стається.Вони тупо гризуть , спокою не дають , весь час перед очима крутяться спогади ...
    Сумно розуміти , що мусиш переступити через те все і далі піти не озираючись і більше не згадуючи про то все , що було , а впринципі що було , та нічого такого , просто хтось рішив побавитися в відчуття , не розуміючи, що це може вдарити по ньому самому . Тепер прийшла розплата , не варто йти на щось з дурними бажаннями , бо справедливість на світі таки є і буде покараний саме винний.
   Ех душа моя , скільки таких ударів ти ще отримаєш? Скільки моментів доведеться забути ,стерти?
Скільки людей я ще буду вимушений вирвати зі свого життя? 
   Відповіді ясна річ я не знаю , проте - це лиш один епізод а їх , ще багато .Та у душі , ще біль живе

Я перейшов Рубікон свого життя

       Недавно мені виповнилося 18 років , по суті це вже доволі серйозна дата... офіційно я вже став повнолітнім , згідно законів я вже багато чого можу і за багато чого несу відповідальність ...та не про це я б хотів написати ..не сьогодні ...
      Всі ці 18 років я мов чекав цієї дати , готувався її зустріти гучно , але вона пройшла якось так тихо , непомітно сіро. Що вона мені принесла нового? Та фактично нічого .Я просто зрозумів, що став старшим , пройшов ще пару кроків по дорозі життя, що час відведений мені поступово спливає і хоч ще далеко до його кінця я маю поспішити , щоб втілити багато з того що намітив , для цього я вже маю можливість і натхнення.Я перейшов Рубікон свого життя і тепер вибір за мною , що робити ,як далі жити , кого кохати ...