Наука від життя

    Кожен має в своєму житті певні моменти , періоди чи певних людей про яких  хотілося б забути назавжди.В когось щось не заладилося у відносинах ,інший ж сподівався , що даний момент зможе змінити його життя на краще , та не так сталося як гадалося  і все пішло шкереберть а ще дехто знає , що своїми вчинками приніс комусь важкий біль.Смуток , сум , біль та розчарування несуть такі моменти.Багато хто діє за принципом  "ну що ж - то минуле , не вдалося , не заладилося забувати тре про то все , попереду кращі часи , а то таке...минуле" , дехто продовжує страждати від того , живе минулим весь час постійно згадує те , що було. Та більшість таки просто напросто забуває то , прагне втекти від того мов того і не було , а сенсу з цього , всерівно воно буде весь час якось нагадувати про себе , чи то якась річ , чи смс-ка , чи просто спогад в якийсь важливий момент Як ти не крути всього , що тебе звязувало з минулим ти не вирвеш , не знищиш , не забудеш.Тай чи варто то взагалі робити ?Чи варто забувати ,про то , що вже відбулося одного разу , може і повторитися ...
     Минуле на той  минуле , щоб нас чогось навчити , зробити кращими і мудрішими ніж були тоді .Всерівно скільки кому не говори ніхто  не хоче вчитися на чужих помилках , кожен має на собі відчути , як то кажуть задницею почути.Тож навіщо тікати від того , шо може нас чогось навчити , та і рано чи пізно  ми отримуємо шанс усе повторити . спробувати знову  , а весь час прагнучи від того втекти , забути ми знов все бездарно втрачаємо.Ну так , хтось вже не хоче повторити , бо він зараз зайнятий іншим , хтось боїться повторення минулого , бо він вже не впевнений в своїх силах, проте знайдуть немало таких хто б був не проти отримати свій другий шанс.
    Так що варто подумати чи дійсно варто втікати від свого минулого , і що для них краще ....

Бліді привиди минулого

 Сьогодні мав намір подивитися якийсь новий фільм.За звичкою поліз в нет , на якийсь онлайновський сайт , і почав пошуки.Фільмів ясна річ було хоч греблю гати , трилери , фентезі . мелодрами.Аж очі почали розбігатися , ніби є все , але глянув перший ліпший , потім ще один , а толку , у всіх одні й ті самі заїджені  сюжети  хіба , що герої інші , та і в них інші слова а суть та сама.Яка користь з таких фільмів , часто густо гра акторів просто бездарна , чого вони можуть навчити , що тре тримати вдома запаси на випадок коли весь світ завоюють зомбі?Чи того , що варто остерігатися вампірів які за нами полюють? Тьху ти йо , все що раніше було шоу зараз перетворилося в просту мильну бульбашку , прикрашену сценами насилля , сексу і дибілізму , під геройську музику  і круті спецефекти .Та хто нахрін перед тим як йти бій , вреалі буде говорити пафосні речі про демократію , кому вона потрібна , хто з нею врешті решт  живе?
 Але я вже занадто відволікся , лише гарна картинка , звук , і пафос , ось і все ,що нам може надати дане "творіння"  -  лишень ілюзорну картинку життя  якого ніколи не буде.Та народ то дивиться , кайфує  , так є з чого  , головний герой найшов собі якусь пишну блондінку , перебив всіх ворогів і вони кудись рвонули зажигати .Як то хочеться подивитися на то чого в тебе немає і ніколи не буде , хто себе не уявляв Бондом, Бетменом чи ще кимісь...
  Кіно як то кажуть як мистецтво вже давно мертве.Все тепер вирішують гроші , рейтинги і подібне.Хто буде старатися зробити щось гарне , повчальне  коли можна замутити якусь збоченську хрєнь з купою вибухів і сексу і все народ полізе дивитися  , бо фільм "бомба" "крутяк " і тд...Фільми зняті 20-40 років назад на голову вище за сучасні , хоч там і менше технологій і решти того , що так подобається нашій публіці звичайно і вони не ідеальні але в порівняні з ними сучасне лиш бліда тінь минулого...

А ми нать того не помітили...

    Сьогодні моя сестра молодша від мене на рік поїхала подавати документи на вступ в університет.Перед тим просто поговоривши з нею , я ніби випадково помітив одне: а ми й не помітили коли ми встигли вирости....
    Ми собі просто жили , дуріли , займалися всім но тіки не тим чим треба , раділи життю .Ми навіть не дивилися на то , що воно нестримно летить вперед , за короткий час пройшло наше безтурботне дитинство , і в нас вже майже не лишилося тих веселих безтурботних дітей якими ми були пару років назад...
  Кожен з нас вже вирушив в свою дорого по  життю.В кожного попереду розчарування , зради тих кого ми будем вважати найріднішими людьми , моменти щастя й безмежної радості , які на жаль будуть лиш мов одна мить.З цих днів ми самі починаємо вершити свою долю  хоче ми того чи ні .Все безтурботне дитинство вже далеко позаду , а в нас ще лишилась наївність , дитяча довіра , віра в то , що світ просто чудовий ...
   Все то не має вже й такого великого значення  світ такий якій він є .... Хочемо ми того чи ні , нам самим доведеться зраджувати , використовувати чи постійно принижувати когось.Більшість то сприйме як звичне явище , мало хто над тим задумається , а ще менше хто почує якісь докори совісті.Все дитячі ігри переросли в дорослі , ставки виросли  - почуття , гроші, кар'єра  , боротьба за місце під сонцем та козирне життя 
  Хочемо ми того чи але наш світ всерівно відкладе на нас свій жорсткий відбиток , хтось раніше хтось пізніше але всі відчують його на своїй шкурі , і для більшості то , точно не буде гарною подією....