Промова

 - Та вони там геть подуріли, де я їм того війська візьму, - Андре лаявся вже десь з півгодини,- Сторне, я вже жалію, що кілька місяців назад тобі поміг, не сколоти ти тут таку тилову систему, вони про таке б і не мріяли.
- Ну ти і загнув, не був би я був би хтось інший, і командире вибору в тебе нема, мусиш набирати війська. Поки я візьму кількох хлопців з загонів, почну формувати службу інтендантів армії.
- Чуєш ти розумнику, тиловиків він буде набирати, еге ж, захотів. Ні префекте Сторне, ти все це якби заварив, ти і будеш мені помагати у всьому.І це не прохання,це наказ!
- І з чого почнемо?
- Кажи капітану хай шикує міську варту, будем відбирати собі солдат.
Проте з набором солдат, виникли певні проблеми. Капітан впирався як осел, і кричав, що солдат не дасть.Та і взагалі чи знають вони скільки йог сил і нервів було витрачено, аби зробити із тих загибликів хоч якусь подібність воїнів, а тут два самодури якимось чином переконали міську раду забрати у нього половину солдат. Та і тим більше чи знають шановні пани генерали, що варта міста і служба у війську то зовсім інше?
- Значить солдат ти нам давати не хочеш? Навіть якщо, ми офіційно пожаліємся в міську раду на тебе?, - запитав Андре
- Та йдіть ви під три чорти, - лаявся капітан міської варти, - максимум, що вам можу дати без шкоди для варти міста, це 4, 7 та 11 загони варти, ну і напевно ще з сотню новобранців.
- Капітане, ти в курсі, що то, що ти нам можеш виділии то тільки 4 сотні солдат, причому далеко не найкращих. Ти нам спихаєш, ти кого, тобі не жаль.
- Сторне, ти був імперським командувачем, а знаєш чого програв все і тепер ізгоєм сидиш тут?
- І чого?
- Бо ти досі не втямив одного,- посміхнувся капітан, - хороший міський вартовий, і хороший солдат, то зовсім інше. Я вам обом лоботрясам, віддаю, глину з якої у вмілих руках вийде хороше військо, а в поганих, ну ви самі розумієте...
Через кілька годин, на закинутій фермі коло міста, СТорн і Андре вишикували своє військо. Солдати здивовано дивилися на своїх командирів, чекаючи пояснень чого, їх всіх зігнали, на цю ферму, та ті так само як і їхні солдати, очікували, що буде. Про Сторна чули всі, і хоч солдати були вдячні йому покращення пайків та спорядження, та все ж за кілька років на службі у місті вони розуміли, що раз відбувається щось не звичне - добра не чекай.
  Андре з сумом оглядав вояк, і чим більше дивився, тим більше впадав в сум і апатію. І було чого, загони ще в місті славилися відсутністю дисципліни, великою кількістю промахів і о Боги подейкувати, що багато з солдат, ще служило різним міським бандам, загалом солдати не ахті.
 Сторн, стояв віддалік, також придивлявся до старжників, і щось обдумував.
- Ну Сторне починай
-  А чого я?
- Думаєш, я не помітив, як ти, щось обраховуєш та бурмочеш під ніс, щось дуже схоже на імперську проповідь перед боєм.
- Сторн піднявся на пагорб, з висоти якого його було добре видно і чути й почав:
- Солдати, так так, не міська варта, а міські солдати. Як ви вже чули королівство Волонт палає в вогні громадянської війни, і деякі його міста попросили нас про захист. Наше місто люб'язно погодилося їм допомогти, і захистити їх від ворогів у цей не легкий час.Вас було вибрано, аби нести честь і силу нашого міста у палаючі вогнем землі цього нещасного королівства, і принести хоч комусь мир і спокій. Звичайно, це буде не легко, ми будемо втрачати товаришів в жорстоких боях, проте як ви знаєте, місто щедро платить своїм солдатам, навіть після смерті чи поранень місто буде спілкуватися про сім'ї солдат. Та і на тих землях, у кожного буде частка, від трофеїв,а вони будуть. Проте, якщо хтось не хоче, то я його тут не буду тримати,можете йти і виписуватися в міську варту і далі отримувати ті копійки, що й вони.
Андре поплескав Сторна по плечі, і відвівши його в сторону запитав:
- Друже а чи не забагато ти їм наобіцяв, наприклад утримання після поранень чи смерті.
- Андре, ти не був в імперській армії, а я був, і хоч там таке тіки пропонувалося ввести, солдати мріяли про таке. Звичайно воно все буде трішки не так як я обіцяв, але це буде згодом, а зараз нам би не мішало, щоб ти придумав якесь оголошення для рекрутів, адже кількох сотень замало, нам потрібно буде з кілька тисяч.